[i]Мертві бджоли не гудуть.
[/i] Крилата фраза
У сивій далині залопотіли знову
уявними крильми дитячі журавлі.
А ми межи людьми у вирій не готові,
у сині небеса, за обрії землі.
А ми іще і тут не нажились у казці.
Роїлись у полях і не пили нектар
у дикому раю, не раді Божій ласці,
міняти на добро Його найбільший дар.
У вулики свої не наносили меду.
Існуємо всує метеликами дня.
І знаємо, і ні, – [i]а що там попере́ду,
де морені рої, а де жива рідня?[/i]
А Бог у небесі міркує, – [i]Отакої!
Немає на землі ні раю, ані рою.
Усім усе даю, а їм не до снаги[/i].
Ой, ласі на рої ще оси-вороги.
О люди кочові, о нелюди-ізгої,
ви на чуже життя міняєте набої.
Атакою ідуть
злодії і герої.
І бджоли не гудуть,
і люди – не боги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594933
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.07.2015
автор: I.Teрен