Вона носила кохання у долонях,
Такт любовний відбивала у скронях.
Усміхненими очима зігрівала лід ,
Квітами задарювала пригнічений світ.
Не торкалась ногами буденної землі,
З легкістю сприймала справи клопіткі.
Посмішку свою дарувала прохожим,
І день після бурі ставав погожим.
Таємні струни душі чарували серця,
Її солодкій любові не було й кінця.
Кохала свого одного, і світ в цілому,
Купалась у небі як вата м*якому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2015
автор: *Марічка*