Трішки усміхніться…
Музику люблю я дуже,
На трубі колись я грав…
І признаюсь тобі, друже,
Всіх жінок, що мав - кохав.
Білолиці, чорноброві,
Веселухі і сумні,
При моїм здоров’ї хворім,
Ще з’являються у сні.
Я рентгеном бачу жінку,
Проводжаю кожну в слід,
Та, що з’їсть твою печінку,
Та в якої серце лід…
Відведу я погляд зразу,
Але є жінки й такі,
В них бацили є «зарази»,
Люблять їх чоловіки…
Цих рентгеном роздивлюся,
І приглянуся, як слід,
За них Богу помолюся,
Ці розтоплять в серці лід.
Мають погляд особливий,
Не беруть їх стан роки,
Чоловік тоді щасливий…
Хай живуть такі жінки!
Ну а я хоч трохи лисий,
Моє серце ще не лід,
Якщо бачу йдуть красиві,
То дивлюсь жінкам услід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594575
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2015
автор: Віталій Назарук