Іду по життю, мов по битому склу.
Іду босоніж, навпростець, одиноко
Крізь віхи і долі назустріч теплу
І не цікавить мене рококо чи бароко
Іду уперед, та виходить по колу
І фініш далеко і старт вже пройшов
А на шляху все частіш частоколи
А на шляху все частіш нелюбов.
І душі закриті все більше рясніють
Похмурі обличчя, заховані в шовк.
І тліє в душі, іще трішечки тліє
Маленька іскринка на ймення любов.
Найбільше тепло, найцінніша іскрина
Щомиті тобі шле проміння нове -
Мені посміхнись незнайома людина-
Життя ще триває, любов ще живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2015
автор: Віталій Поплавський