Революція Гідності... Пломінь сердець...
Сотня в небо іде над Майданом...
Так чому всі старання зійшли нанівець,
Як в часи козаків із Богданом?
У Європу свій вибір зробили гуртом,
Та чомусь хто – в ворота, хто – в хвіртку...
Хто на припічку влігся пузатим котом:
– Що, в Європу? Покинути миску?
А ще гірше – у нас "патріоти" знайшлись,
Що у вирі війни з ворогами
Гасла стали видумувать гострі, як спис...
Та той спис розділив нас з братами.
І Марічки, і Маші спокійно жили,
Та не стерпіла те депутатка:
"Раз ти Маша – скоріше чухрай до Москви,
Ти – Марічка? Зостанься, дитятко!"
"Хто не скаче – москаль!" Усього пара фраз.
Як масс-медіа їх розкрутили...
І уже "Крим не наш", і палає Донбас –
"Брат" спішить помагати щосили.
Злодій, хам, боягуз полишив булаву –
Перейшла влада в іншії руки.
Ось тепер вже народ міць покаже свою!
Що ж ми сльози ллємо від розпуки?
"Здобули МИ права! Іншим – чинний Закон."
Отака от стара оборудка...
"Прав лиш Я. Хто не згоден – годує ворон."
Це ж чия подає голос дудка?
Хто радіє від розбрату в ріднім краю?
Хто підпалює стріху у хати?
Хто бажа розірвати Вкраїну мою
На шматки, щоб гешефт добрий мати?
Раз ти "правий" , так правда – імення твоє.
Оступився – так визнай, май совість.
Твій червоний із чорним шеврон не дає
На безкарність права і жорстокість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594509
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.07.2015
автор: Tom d`Cat