Зустрілись на війні та закохались,
Під вибухи снарядів і гранат,
Вона сиділа в темному підвалі,
Він в українській армії - солдат.
Їм не стелили шлюбної постелі,
Зірки їм не водили хоровод,
Ревли над ними залпи артилерій
І смерть людей полола, як город.
Він не носив їй пригорщами квіти,
Не купував парфумів і прикрас,
Він повз під градом, щоби поділити
Скупий пайок – свій «золотий» запас.
Він ніс їй воду, і з аптечки ліки,
Тут на війні ці речі у ціні,
Що б в очі подивитись її дикі,
Заплакані , та дивні, неземні.
Вона просила бути обережним
Коханого, і марила про мир,
Він хлопець з-за Дніпра, з правобережжя,
Таких тут не бувало до сіх пір.
Він умовляв її – переїжджати,
Мовляв , підвал – не місце для дівчат,
І що він дуже буде хвилюватись,
Як що тут поруч вибухне снаряд.
Він навіть попросив десь вантажівку
Із волонтерами доправити її -
Найкращу і єдину в світі жінку -
Туди, де не шумить вогонь війни.
Вона й хотіла, й все одно лишилась,
Бо там є спокій, а Його нема –
І де взялась в душі її сміливість
Не від'їжджати звідси й задарма.
Така сучасна повість про Джульєтту
Та про Ромео в світлі нових фарб.
І хай хтось інший вірить у прикмети,
Але, Шекспіре, вибач мені, брат.
Не хочу я, щоб драмою лишилась
Новітня повість про таку любов,
Пошли їм Боже з неба свою милість,
І перемир'я в ангелів замов!
Нехай війна скінчиться ця найшвидше,
Я бачу їх в весільному вбранні…
Хай любляться у сіні на горищі,
У рідній хаті, в мирні ночі й дні…
Нехай любов щодня стає міцніше,
Й народить нових дочок і синів…
А у підвалах хай скребуться миші,
Ми добре це відчули на війні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594505
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.07.2015
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)