Небо змаже незабутній погляд
Віднесе шалену пристрасть до кротів,
Під землею зовсім інший світ
Недосяжний,як щаслива мрія.
Пройде кілька сотень літ
Археологи знайдуть вже перестигле,
І нікому непотрібне
У коробочці кістяк і фото.
Мезозой?Палеоліт?
Може із античності приливло?
Ні,це було неначе вчора
Я стояв,вона назустріч бігла
Полум'яний погляд із сумним обличчям
Сніг з дощем на поміч линув,
Слухав і не розумів
Чим є гірший за теперішню веселку?
І жалієш,кажеш,що хотіла
Віднайти інакший шлях піти,
Але я зробив весільне фото
Ти-бажання,ми-прелюдія сім'ї.
Бачили як руйнувалися Помпеї?
Як горів старезний Карфаген?
Якщо ні,то був наявний приклад
Перетворення у попіл,в корм
Тож тепера експонат
Втілення кісток без мозку,
А нагадує для всіх
Фотографія колись щасливої особи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594311
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.07.2015
автор: Богдан Костін