Скажіть, чому старішають дзеркала?
Ще вчора в них дивилося дитя мале,
Яке матуся ніжно пестила й плекала…
Сьогодні - нам від того зле.
Тмянішають відтінки в амальгамі…
Все менше радісних, таких яскравих фарб.
Стираються всі вірзеруночки на рамі
І вже роки – найбільший скарб.
Все більше сірого і білого на скронях.
Вже змошки-тріщини і на обличчі, і на склі,
І загрубіли мозолі в моїх долонях.
А в дзеркалах – коротші дні.
І скільки ти на дзеркало не дмухай,
Не протирай старанно й грянець не наводь -
Не помолодшають вони - мене послухай
І поліроль не переводь!
І хоч в прикмети я уже не вірю -
Колись зберу всі дзеркала і розіб’ю -
Та чи здійснить цей вчинок заповітну мрію
Й поверне молодість мою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594150
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2015
автор: AKM