В обіймах вечора
ми вдвох...
Так ніжно пестить
наші плечі...
Ховає шал
в глибокий вдих,
тамує страх
швидкої втечі.
Остання мить...
Рука в руці...
Ще впізнаю я
відблиск мрії
в очах тамованій....
тузі́,
свій жар - в твоїй
марні́й надії...
Уже прощань....
терпкі слова....
Ще тягнуться
в своїй зневірі
до тебе спрагло
так вуста!
...В цілунках томно
розімлілі...
І ловлять подих...
лиш "Прощай!"...
Як опік! ...як
тавро розлуки...
Та цей нестерпний
голод, знай -
мені цінніш
споко́ю духу!
Тобою я
боліти
хочу!
Згорати.. Битись
у ознобі!...
Щоб, як прийде́ш -
розлити простір
в нестримній
пристрасній
жадобі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Мар’я Гафінець