Не заздріть нікому, панове!

Не  заздріть,  панове,  не  заздріть!
І  Ви,  чародійки,  не  дійте!
Ця  Заздрість  насправді  лиш  Вас  їсть!
Прошу  Вас,  панове,  не  смійте!

Навчіться  любити,  навчіться!
І  гордість  свою  Ви  заїжте!
Хоч  в  церквах  Ви  Перші  моліться,
Але  хоч  не  гріште,  не  гріште!

Про  що  взагалі  Ваші  думи?
Життя  -  лиш  одне  і  все  спішки!
Не  думайте,  що  інші  люди!!!
Про  себе  задумайтесь  трішки!!!

Навколішках  дико  я  вірю,
Що  стане  безсилою  злоба!
І  змії  самі  знімуть  шкіру,
Бо  хто  стане  там  проти  Бога?

Не  заздріть  нікому,  панове!
Що  знаєте  Ви?  Геть  нічого!!!
Що  саме  пройшла  та  людина
До  цілі  чи  щастя  такого???

Прошу,  відпустіть  цього  духа,
Який  Вас  зжирає  крізь  тіло.
Впустіть  Ви  Любов,  дайте  руку!
Відпустить  вже  те,  що  боліло...


Оля  Кравець,  14.30,  15.07.15.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Olya Savchuk