Не лізьте в душу скальпелем. Не треба,
Ці шви тепер не ріжуться нічим.
Моя печаль сягнула краю неба,
І там застигла вороном німим.
Моя журба згубила своє русло,
І, не знайшовши виходу в мені,
Вернулась до людей і там загусла,
Бо справедливі правила земні.
Дароване добро віддастся миром,
Медовим чаєм, чашею тепла
Втамує спрагу і підсилить віру.
Віддайте і воздасться вам сповна.
Не розрізайте душу, не знайдете
В її глибинах чорноти і зла.
Там лише серце: щире і відверте,
Там лише мова: рідна і жива.
23.06.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593545
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2015
автор: Альбіна Кузів