Вже літо добігає середини,
Та подиху ще осені не чуть.
Про юність нагадають лиш жоржини,
Що в серці до сих пір іще цвітуть.
Вони горять і гріють, ніби вогник..
Купаються у сонячнім дощу...
Тихенько по житті пливе мій човник.
Я вітер у попутники візьму.
А місяць освітить мені доріжку,
В дорозі захистить моя зоря.
Якщо підставить доля мені ніжку,
Врятуй мене, заступнице моя.
Залишу місце і для вірних друзів.
Без них не зможу я прожить ніяк.
Немає серед них тих боягузів,
Що здатні мене кинуть просто так.
Пройдуть дощі, розкинеться веселка..
У тому й смак життя, що так бува.
А про весну нагадують фіалки.
Такі в житті бувають ось дива..
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593354
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2015
автор: Н-А-Д-І-Я