[i]( Харитя – матері )[/i]
Поле наше велике,
жито на полі високе,
піднялося вище хмар
і до землі похилило голови тяжкі.
Стоїть наше жито од обрію до небокраю
золотими веселками,
ще й залізними.
Жати його не пережати
за все життя часу не вистачить
нічного ні денного.
Буде в нас із вами,
матусю моя,
взимку хліба доволі,
хліба й до хліба:
а на різдво ми дванадцять зготуємо страв
і на порозі сніжному станемо –
батька виглядати.
І прийде.
[i]- Попереднє в дужках: традиційна форма азійської поезії? Вкрадене з "Бібліотеки всесвітньої літератури". [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2015
автор: dydd_panas