Ти не такий, як інші, не такий.
У тобі щось заховане магічне.
До твого «я» дійду колись-таки,
Що вислизає зіркою у вічне.
Ти у столиці й ніби не у ній.
Тебе у рамки міста не укласти.
Щораз несешся на коні у бій,
Бо з козаків і отаманів касти.
Нікому ти належати не смій,
Не розпиляй душі природні блиски.
Лиш Україні – матері своїй,
Віддай себе і тим, хто серцю близький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)