Роз'їхались діти...Спорожніла хата,
Виросли й онуки. У містах живуть.
Жде їх, виглядає посивіла мати,
А без них і квіти наче не ростуть.
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
Цямрини трухляві, барабан скрипить,
Зажурилась вишня, постаріла мати,
Сумно й одиноко їй у світі жить.
Стала на стежині, що веде до хати:
Бігали тут дітки до її гнізда,
А тепер лишилось їй лише чекати,
Вістку від онуків, від дітей - дзвінка.
А ще їх у гості завжди виглядає,
Яблука і груші у фартух збира.
Приїжджайте, діти, вас вона чекає,
Вже й узвар зварила, пиріжків спекла.
Дозріва калина, пахне рута- м'ята,
Чорнобривці й айстри пломенем горять,
Вікнами моргає і зоріє хата,
Вона, як і мати, ждала й буде ждать.
Ваш приїзд до неї - то одвічне свято.
(Лиш про вас- всі мрії, всі її думки).
Поспішайте, діти, вас чекає мати,
Щоб не вкрили стежку дикі бур'яни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592976
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.07.2015
автор: геометрія