Не стеліть ліжечко байдужості

Моя  душа-це  таке  примхливе  і  неврівноважене  дівчисько!Куди  б  я  її  не  повела,щоб  не  запропонувала  для  її  спокою-вона  завше  тягне  з  собою  всі  валізи  зі  смутком,біллю,розчаруванням.Так  і  повертаємося  не  злетівши.Або  злетимо  краплину,падаємо  і  розбиваємо  колінки  до  крові.В  найближчій  лікарні  бинти  лише  звичайні.А  їй  потрібні  віршовані  з  любов"ю  і  обіймами.Здається,схожа  на  причинну,яку  я  бачу  на  нашій  вулиці.Вона  збирає  пусті  пляшки  і  возить  на  малюсінькому  візочку.

Байдужість  хазяйнує  в  нашому  світі.Вона  носить  дорогі  посмішки  і  обійми,прикраси  з  золота,які  так  їй  личать.Золото  їй  найбільше  личить.Бо  воно  частіше  вбиває  влучніше  за  зброю.

Ніхто  нікому  не  робить  зауваження,коли  бачить  несправедливість  і  підлість.Мотивуючи  це  тим,що  все  рівно  нічого  не  зміниться.Ніхто  не  робить  вчинки.Сидіти  тихесенько  вигідно  і  добре.І  правильно!А  якщо  почнуть"витягати"нам  наші  недоліки?!Що  тоді?Не  буде  тепло  і  затишно.А  чиюсь  дитину  вбили  на  Майдані.Це  забувається.Хтось  загинув,коли  намагався  нам  побудувати  краще  майбутнє.Чиясь  мати  і  бабуся  з  тих  пір  не  спала  і  миті.Тримають  фотографію  як  скарб.А  ми  ледачі,байдужі  і  хворі  душею.Яким  вчинком  ми  поклонилися  тій  матері  і  бабусі?Втішили,що  все  буде  добре?!І  треба  жити  далі?Ми  боягузи,котрі  не  поважають  себе!

Війна-це  фехтування  рапірамиручкамиparker  осіб,що  стоять  на  самій  високій  сходинці      в  державі.Які  зачиняють  потім  мило    завіси,потискають  дружньо  руки,посміхаються  щиро.Ну  як  це  порушити  етикет?!Це  дія  номер  один.Дія  номер  два-це  зброя  в  руках,котрі  незнайомі.І  котрих  примушують  стріляти  один  в  одного,щоб  захистити  фехтування.

Війна-це  суміш  в  однаковій  пропорції  питної  води,крові,дощу,що  дорівнює  сльозам  рідних  людей,котрі  залишились  вдома.

Я  читала  не  одну  розповідь  про  молитву.Особливо  про  Псалом  90.Коли  куля  зупинилась  на  цій  сторінці.Господь  не  дозволив  навіть  сторінки  торкнутись.Прочитаймо  Псалом  90  за  наших  дітей.Зробимо,що  в  наших  силах.І  трішки  більше.

Грошей,щоб  прокормити  армію-немає.Зовсім.Війна-це  зовсім  не  так,як  показують  в  соціальній  рекламі.Хоча  потім,після  її  закінчення  знайдеться  бюджет  для  якогось  гарного  художнього  фільму  еквівалентний    тому,щоб  прокормити  зараз  кожну  дитину,що  стоїть  під  кулями.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2015
автор: Відочка Вансель