Стоять слова.Взялись за руки.
До краю прірви добрели.
А потім-в найми до науки
Їх потихеньку відвели.
Причепурились.Вдягли рими.
Їх в комірчину.В забуття...
Вони ж хотіли...До людини
Прикрасити усе життя!..
Стоять слова.Не розуміють.
Коли ж як Янголи-ведуть
Їх в комірчину...І німіють.
І участі своєї ждуть.
Чекають слушної епохи,
Щоб хтось їх просто прочитав.
А в комірчині-миша,блохи...
І Янгол,що вже не літав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2015
автор: Відочка Вансель