Я невтілений в матерію Твій недо-ідеал —
Сублімація бажання щиро й пристрасно кохати.
Я фантазія, що хтиво продирається в реал,
Щоб залізти в Тво́є ліжко і з Тобою переспати.
Маю псевдоособистість, що мені створила Ти,
Псевдоспогади і мрії, що ніколи не здійсняться —
Й попри це я відчуваю в роті присмак гіркоти
Від свого неіснування й снів, які мені не сняться.
Тож залишусь героїнею Твоїх вологих снів,
Аби Ти щоночі лагідно торкалася до мене.
Цілуватимеш у груди без красивих зайвих слів
І робитимеш зі мною дещо досі не здійсненне.
Уявлятимеш мене коли болітиме живіт —
Стану бру́дною прикрасою пустого існування.
Замалюю кольорами Твій липкий бінарний світ
Для завершення процесу Тво́го саморуйнування.
• 08.07.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592399
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.07.2015
автор: Єва Романенко