Доброї вам години, шановні любителі поезій!
Ось і настав час розв*язки
Пора ставити крапки і маски
Зірвати, прийшла година
Скільки можна слухати казки
Коли, ось в такому стані
Мій рід, моє слово, людина
Я буду різати фразами
Діафрагму, щоб досягнути
Справжнісінького оргазму
Так буде, так має бути
З тих пір, як з*явилися компи
Я ховаю від люду дружину
Ви думали з вами Діана,
Неправда, я муж її, тут ось ожина
Для складу, щоб не зірвати слух ваш
Навпіл ..На цій основі.. Читайте спокійно і тихо
Я потім це усе перекладу і видам на іншій мові..
А поки стражденні ночі гуляють й навколо тиша
Буде як у тому раю, допоки загонами миші
Не притягнуть сюди, та вони можуть притягти все що завгодно..
Три дні мовчимо. Імо за одним столом, вечеряємо під будинком, мовчки підспівуємо кожен собі під ніс. Сьогодні ледве витяг її з постілі подихати водою, подивитись на озеро.Як то кажуть легше хворобу спіймати з самого початку, бо наслідки-то вже інше, і це інше-абортарій. Якщо ти мав гарне ліжко і розкішну жінку у ньому схожу на повію, а вранці справну господиню, то абортарій вкраде в тебе спочатку ліжко, потім повію, а потім і господиню. Тепер їй все одно у якій краватці я йду на роботу. Тепер їй неважливо як сексуально сидять на мені джинси. Тепер їй все одно якого кольору мої очі. Тепер їй все одно.. Хтось підмінив?
Точно. Хтось забрався у наші душі,переколашматив там усе верхи дном і поставив хрестик. Що робить Діана? Мовчить.Вона просто мовчить. Лежить мертвою кішкою і дивиться просто неба. Якщо раніш ми заходилися цілунками, то тепер, тепер вона боїться завагітніти))) Смішно!Дуже смішно і невесело - бо саме завагітніти для неї найскладніша справа. Що робити мені? Чоловікові, у якого здавалось би склалось все ніби то й добре, та це добре так душить нутрощі,що аж в горлі пече. Добре, передмова є,а тепер,тепер я розповів вам те про що мовчала у своїх листах моя дружина, та все думала думала, як це його загорнути в фольгу та подати солодкою цукеркою. По перше- що потрібно чоловіку, щоб він повністю був щасливий.По друге- що потрібно жінці для комфорту, для повної гармонії.Ці питання і декілька інших вона задає собі кожного дня, та коли сонце сідає, вона розуміє,що день відійшов у минуле, і парити мізки вночі через такі дрібнички не варто. Але ж ніч. Але ж ніч створена не тільки для того, щоб зорі сяяли і розважали своїм блиском для місяця. Але ж ніч створена для нас, щоби ми саме в ній заспокоювали свої стомлені тіла і тонули один в одному на інших хвилях. І для цього не треба летіти у інші світи.Бо є я. Тут. Поруч. І вона ось біля мене. ЇЇ біле личко сумне, це перед грозою раніш вона випрямляла свої риси і чекала крапель з неба. А тепер, тепер її стан такий увесь час і я безсилий у своєї ж любові. Та біля неї неможливо втриматись, і як не зірватись, не схопити в обійми і заглибитись язиком у її напіввідкритий ротик. Стискаю ручку,чорнило капає, ламаю, беру іншу, третю. Для мене особисто треба досягти тої точки, щоби її очі сяяли каратами. За стільки років я підвів її саме до тих дверей, де чоловік може сказати-Я хочу бути з тобою грубим і милим. Я хочу відчувати силу руки, коли у ній жмуток твого волосся. Я хочу летіти додому і не зупинятися в напівдрозі. По їжу й говорити не хочу. Ці глечики,це такий маразм. Одна жінка у офісі сказала-я така госпдиня, що мій чоловік ніколи мене не залишить, ставлячи у ступор дівчину з заплаканими очима, від якої щойно пішов чоловік до іншої. Та не через це він пішов. Борщу можно наїстися де завгодно. А от гратися з жінкою.. Гратися .. Так так, саме гратися, насолоджуватись іі ходою в той момент, коли знаєш що через секунду це вже не маленька пухнаста кішечка, а справжня пантера,
бачити той блиск у очах і тремтіти від бажання увійти у її лоно, задовільняти її забаганки та зв*язувати зап*ястки.Саме до цього я прийшов у своєму домі, у теплому ліжку і якийсь абортарій віднімає у мене моє. Змирятися, це, взагалі не в моєму стилі, та бачити як хтось волохатими руками хоче зруйнуват мій дім, я не дозволю. Не дозволю, бо все що я маю все належить мені, бо саме через моє его Діана мене і кохає. Вона ніколи не скаже як їй добре, коли вона вмирає кожен раз відчуваючи мою силу. Та і слова тут зайві, справа кожного чоловіка не закохати у себе жінку, а втримати, втримати біля себе і не силоміць, а з власного бажання, та я вам скажу більше, якщо вона скаже як раніш могла-типу, може, краще пожити окремо, відпочити один від одного, то я заявдю-Ні!Я ніколи більш не вдамся до тих помилок, бо скажу вам, відпустіть жінку у сіті інтернету і все.
Пишіть"пропало" на те вони й сіті, не одним павучком вони плетуться, жінка дуже швидко звикає до волі, а вольнодумство-це гірше волі. А коли ще немає дітей-то це,це непростенькі балачки.
Хай мовчить!День, третій, десятий.. Не можна гвалтувати жінку.
Бо жінка, жінка-це не загадка, це... це...
-Оресте!
-Що?
-А чому це ти зі мною не розмовляєш? Я тебе образила, чи як?
-Так,саме так, ти мене образила, і навіть не поміла коли і як..
-То й що, тепер ми отак будемо тут виснути під цим сонцем і ні разу не зануримось під той водоспад?
-Ніразу!
-Чому?
-Тому щ я боюсь там втратити душу!
-Мою чи свою?
-Вона у нас одна!
-То може ти покинеш свою звітність,і хоч поцілуєш?
-Якщо ти так дуже хочеш............
Одну секунду..
Пробачте, може ще випаде нагода..
Як там вона каже-На Бога надійся, а думки викладай на папері....Па!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2015
автор: Ольга Ратинська