Нове серце собі не поставиш,
Так як ліндзи в нові окуляри.
Ти не знімеш його не заміниш,
Не сховаєш в глибокі футляри.
Будеш з болем, жити весь час.
З відчаєм, малювати малюнки.
Наодинці, без різних прикрас,
Із холодом ловити сніжинки.
Із розлукою, питимеш чай
З суєтою писатимеш вірші.
Хоч не має у них доброти
Вони вийдуть, напевне не гірші.
Адже серце у нас лиш одне.
І одне в кожного з нас життя.
Тому з ким ми його проведем,
З тим і підемо в вічне буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592345
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2015
автор: Хворий Джентльмен