Чом ж ти сонце зажурилося?
Та й від мене відхилилося?
Землю рідну вже не грієш,
Та й в душі моїй німієш!
Чом ти хмарами прикрилося,
У війні сльозами вмилося,
Краплі падають дощами,
Та що ж буде Боже з нами?
Яром,полем туман стелиться,
Чорним димом огортається,
Мати рідна над могилою,
Мліє з болю-сину молиться!
Чом прийшла війна непрошено?
В жито буйне,що не кошено,
В пшеницях квітує знаками,
Кров пролита в полі маками!
Земля кулями засипана,
Та й окопами розміряна,
Ти життям та смертю різана!
Чом в надії ти зневірена?
В молитвах той біль загубиться,
Де,до віри люд навернеться,
Боже,вислухай ти грішницю,
Свою доньку,непокірницю!
На коліна я впадаю,
В молитвах тебе благаю!
Зішли любий ти мій Боже,
Волю й долю в ріднім краю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2015
автор: Леся Утриско