Зникає відчуття і потяг вітру
Мелодія в спокійний тон,
Палаючі вогні нічної сцени
Давай хоча б залишимось лежати вдвох.
На вулицях давно померло світло
Герої швидкості тепер повільно сплять,
Накриє полотно з води та неба
Ніжно-пастельне,як твоє чоло.
Дивитимусь в вікно,за ним колишня проза
Без автора.Є тільки беззмістовна муза,
Так сумно,що зосталось схоже
Але пусте в повітрі.На асфальт.
Красивий дощ...без блискавки,без вітру
Поклав до ліжка сім'ї у любов,
Їм зараз тепло у старій квартирі
Романтикам не час від свічки тліти.
Посплю,подумаю,а значить
Мій блюз відчує ранок свіжий,
Я посміхнусь і зрозумію дійсність
Як добре,що на світі ще живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592044
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2015
автор: Богдан Костін