Розкриті стіни, як коробко́ві,
і небо влите аж плюскотить,
а ми з Тобою - холоднокровні
один в одно́го крадем блакить.
А ми вчіпились собі за зябри
і водим танець дивніший див,
нам наче з крові відняли барви,
в нас наче серце хтось загасив.
І ми - приречені, ми - самотні,
ми вдвох у стінах, як у воді.
І трохи страшно, що струм у дроті,
що закоротить до холодів -
і буде снігу у нас - по кригу,
і ми, завмерши, заснем у ній,
і навіть чийсь випадковий вигук
нас не розбудить в небес на дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2015
автор: Маріанна Вдовиковська