Не може жити світ без диваків,
Без фантазерів, що науці продані.
Вони, як потяг гонами віків,
Як зв’язкові – між часом і народами.
Їх так і переносять в пантеон,
Щоб потім за здобутими вершинами
Забратись вчасно у новий вагон,
Уславши стіл наїдками і винами
І жити всмак, посівши ситий трон,
Себе віднісши в обереги нації.
А дивакам дозволити полон
У їх ідей безмежних резерваціях.
Бо ці ідеї потяг поведуть,
Вагон життя поїде далі й далі…
Творці й нахлібники завжди в однім ряду
Як протилежні сторони медалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591868
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2015
автор: stawitscky