Тихі краплі - шелест пір"я
пта́хів-ящурів німих,
лускотинням в хмарах пінних
шепіт стишувавшись
стих,
щоб набігом голок в шкіру
накрутить навалля вниз.
Падав,
падав дощ без міри,
страшно темінню завис.
Розірвався в громовицю,
почепив на очі блиск,
і земля попід водиці
розім"якла в плинний віск.
Як усе
розлопотілось,
все розбилось, що могло -
світло сонячного тіла
покотилося
столом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Маріанна Вдовиковська