Твоє тіло зніміле лежить,
У степах Українського краю,
Лиш душа у домівку летить,
Де матуся та й батько чекають!
Де дружина зосталась сама,
А ти соколом в небо злітаєш,
Болем,серця торкне чужина,
Лиш у небі кохану згадаєш!
Більш не скажеш-тебе я люблю,
Не попросиш у неї пробачень,
Добровольцем пішов на війну,
Смерть забрала життя у побачень!
Лиш би жити й радіти життю,
Пронести те кохання,мов зустріч,
Встиг сказати лишень-я люблю,
Смерть торкнула свою неминучість!
І життя розділилось навпіл,
Між землею і небом вся вічність,
Де могили й хрести надовкіл,
Там заснуло кохання і ніжність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Леся Утриско