Вже за вікном заснули навіть зорі,
А я не сплю. І знову я сумна,
Вже спить земля, дерева, небо, море-
Це темна ніч весь простір обняла.
Лиш десь- не- десь несміло звук прорветься,
Та ніч уперто звук той обрива.
Тиша навкруг покриє все...Й зіллється
З смутком моїм...Й нема тому кінця.
Пора б заснуть... Та спать немає сили,
Темінь густа і тиша огорта,
Думки мої несуть мене в минуле,
Пам'ять моя зі мною ще жива.
Мені б заснуть...Хоча б хоч на хвилину
У тиші цій відчути упокій,
Та знову я у дні й часи ті лину,
Коли зі мною був синочок мій.
Перед очима все пливе-снується,
Сина усмішка лагідна й проста.
І кожен крок, кожна його стежина
Переді мною знову проплива.
І в ці сумні й журливі дні і ночі-
Я перед сином голову схилю.
Мій перший вірш присвячений був сину,
І свій останній я про нього напишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591460
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.07.2015
автор: геометрія