Шукає пару – є закон в природі–
комашка й пташка,звір і чоловік.
…Опудало ж – самотнє на городі,
й такий короткий літній його вік.
А взимку – що?Кого й чого лякати?
У погребах – вершки і корінці.
Воно – в журбі:ні подружки,ні хати.
Спасибі,прилітають горобці,
на хвильку сядуть на піджак потертий,
що не тримає лінії плеча…
В опудала – обійми розпростерті,
але ніхто того не поміча.
Покинуте,до всіх насмішок звикле,
воно все жде,що заговорять з ним,
і палиць хрест – як передсмертний виклик
жорстким безглуздим правилам людським.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591366
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2015
автор: Любов Матузок