Собі наснилась я в думках,
далеко від сузір"я Діва...
Що на Планеті протиріч,
двійнята душ з"єднались.
Неначе уві сні зоря,
що мріє в океані неба.
Неначе в мушлях перл,
Зронили у широке море.
Неначе там Да Вінчі розглядав,
портрет у профіль,що намалювала...
І так котилась краплею води,
із бані вічності простОру...
Летіла довго до землі
і на іскрі комети,
Упала друзкою у Льодовик
до сходу другого Пришестя.
Р.S.
А що скажу?...
І сон,і яв, і навколо планети...
Народження свого незнаєм
до кінця , не варто зневажати
душі своєї цвіту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591142
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2015
автор: Плискас Нина