Нефритовий затінок ще дужче
Затягнув увагу вузелком,
Все раптово іншим стало
Підійди до тіла....закружляй...поглину...
Вип'ю перемішане вино
Граційно вилете із губ мімози,
Доїм останній подих вітру
Тепер в думках одна молитва,
Повірте,Ви для мене все!
Зостаньтесь у лежачій позі,
Ще не доводилось бачити очей
В яких ще стільки нерозгаданих історій,
Побудь всередині для щастя
Проведемо дурні розмови,
Встаю,але від загадкових рук сідаю
Не вистачає описів,тають красномовнії слова...
Блаженне українське диво
Не відпускай заради мрії,обіцяй,
Пробач,якщо знов винний
Феєрія потрібна для душі
... і тільки поруч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2015
автор: Богдан Костін