Тендітно мерехтіла ти душею свічки
Пурпурним сяйвом огортала діалог
Так ніжно посміхались твої щічки
Крізь бруд тернистості підлог.
Дощем стікає віск по тілу
Заповнюючи тріщини образ
Лілеючи в долонях душу втлілу
Чимдуж тікаєш від банальних фраз.
Подих природи додавав наснаги
Наш мізантроп в гущавині радів
З тобою я не відчуваю спраги
Ми заховаємось серед дубів дідів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591081
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2015
автор: Витісненні емоції