Там-на Івана,на Купала,
Сорочку вишиту вдягала,
Купала коси у любистку,
На плечі викладала хустку,
І бігла полем,до ріки,
Де мавки виплели вінки,
Тай до джерельної води,
У зареві вогню пускали!
Немов русалка білокоса,
По очерету бігла боса,
Як та свята,вінок несла-
У нім палке своє кохання,
Що любий зловить зпозарання,
Торкнеться ніжністю руки,
Тай понесеться на віки,
Кохання!
Мов дзвінкі струмки-
У далечі загубляться думки,
Докупи зійдутся дороги,
Освітяться,життя,пороги,
Промінням сонця-ясним днем,
Місячним сяйвом-тим вогнем,
Що понесе немов на крилах,
По синіх горах-Полонинах,
Купальські співи,чари ночі,
Ті очі-карії,дівочі,
Що покохають,приворожать,
Юнацьке серце розтривожать,
Уп*ються солодко в вуста,
І згубиться його душа,
У травах-запашних покосах,
Скупається в ранкових росах,
Пробудиться промінням дня,
В обіймах ночі-де зустріне очі-
Очі русалки весняної,
Красуні,свої,неземної-
Її-коханої ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2015
автор: Леся Утриско