Сумує вітер у дворі,
тихенько стукає у вікна.
І просить двері відчинить,
душа його так прагне світла.
Він так боїться темноти,
що тягарем на плечі ляже.
Відчиниш двері-залетить
і тугу серця всю розкаже.
Що облетів весь білий світ.
Здіймав він хвилі в океані.
Спускався із високих гір,
в долині заблукав в тумані.
Він в квітах дивовижних спав.
Кружляв сердито у торнадо.
І падав в прірви-там дрімав.
Сон забуття-хотів так мало.
Хотів забути всі жалі
і біль всіх тих,хто помирає
від війн,від горя,від біди.
Сльоза людська так серце крає.
Бо зла багато в світі є,
а щастя як дощу-дві краплі.
Знов облітає землю всю,
знов стукає у вікна хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590852
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: zhmerinchanka