Готувалася Наталя взяти участь в карнавалі:
Приміряла те та інше, зрозуміти щоб, як ліпше.
Врешті-решт спитала прямо: «Що ж обрати мені, мамо?»
Мама, лагідна, як сонце, говорила любій доньці:
«Хочеш кізочкою бути?» - «Щоб сміялись з мене люди?
Краще феєю… чи Барбі… Гарне купиш мені плаття…» -
«Все ж, подумай ти, будь ласка. Ось тобі для цього казка».
[i]Ніч запала над землею. Все – під владою зими.
Навіть пісеньки веселі по куточках спать лягли.
Чорнобог не тямить щастя: він-бо Яву зміг привласнить.
Довго думав Сокіл Род, як урятувать народ.
Врешті вирішив: невдовзі Коляда народить Сонце,
І для того їй із неба до землі дістатись треба.
Чорнобог все те підслухав – відрядив у Яв Мару, щоб,
З Колядою позмагавшись, Сонце знищила назавше.
Бачить Коляда: нещастя! Треба хутко заховаться,
Не стрічаючись з бідою. То й прикинулась… козою.
Розбирає слід Мара – все не те. Де ж Коляда?
А в той час в очеретах, де гніздиться часто птах,
Злотне коло народилось – в світі все перетворилось:
Тьма холодна зараз зникла, а Мару ковтнула прірва…
В небі Сонце засіяло та живе все привітало.
Сокіл Род подивувався й задоволеним зостався.
[/i]
- То, виходить, що коза світу радість принесла?
- Недарма вертеп щороку водить кізоньку за роги.
Ну, то що тепер, Наталю? – мама доню знов питає.
Новорічне свято в школі. І, на диво хлопчакам,
Кози Нати, Віри, Олі з ними пляшуть козачка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590811
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 30.06.2015
автор: ptaha