Гнітюча тиша і зневіра –
це стан самотньої душі...
А хижа ніч з обличчям звіра
мене штовхає до межі.
Надія згасла, наче промінь,
натомість у моїх очах
солоних сліз глибока повінь
породжує нестримний жах.
Ввижається, що в цілім світі
я залишилася сама,
усі шляхи снігами вкриті
і віє крижана зима.
Мене лякають ці видіння.
Таким я бачу майбуття,
в якому всі земні створіння
йдуть із життя до забуття.
Де той, хто має захистити
і повести у інший світ,
щоб сенс з'явився далі жити,
не боячись надати звіт
про кожне слово, кожну думку,
про кожну дію, кожний крок?
Де, серце вищого ґатунку,
що вкаже шлях до перемог?..
29. 06. 2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590616
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2015
автор: natali.voly