Мамо, не плачте, бо онде сивіють вже скроні
Я поруч, рідненька, ось ніжно торкнувся долоні,
Мамо?... не чуєш… нажаль ти не бачиш.
Над тілом моїм гірко ненечко плачеш.
Тато, ти мужній, ненці сльози зітри.
Тато?... як же змарнів ти за дві доби.
І друзі, знайомі…сусіда - вже не жартуєш,
Син твій теж там, за Україну воює.
Та вір, він вернеться, у Господа я попрошу.
Передайте щоб потім зайшов на могилу мою.
Нехай розповість про день перемоги…
Не плачте. Ну що ж, час в останню дорогу.
Та я не залишу, матусю, не плач, прошу
Вранці голубом прилину, заворкочу;
В саду серед цвіту співатиму тихо,
З ангелом разом тебе берегтиму від лиха.
Не плач, обіцяю, я навідаюсь в сні
Не плач…я теж хочу тебе обійняти.
Не плач, бо онде сивіють вже скроні
Я поруч, ось ніжно торкнувся долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: Оксана Бугрим