Вирушаю рибалити в ніч.
Входжу в море небес до коліна,
Тихо лащиться зоряна піна
І тікає луна навсібіч.
Я чіпляю на вудку свою
Золоту, наче місяць, наживку,
Пропускаю між пальцями жилку –
І сузір’ям рибину ловлю.
А в очах її – туга і жах:
Там ікринки маленькі! Благаю! –
Пропонує космічного чаю…
Бризки… плюскіт… - і вітер в руках...
Що ж тепер? Золотої води
Набираю в порожнє відерце –
І від щастя вистрибує серце:
Будуть зорями квітнуть сади…
Вирушаю неквапом на схід
(Не розхлюпати б набране море)…
І за спиною бризкають штормом
Зорепади по кроках моїх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590446
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: ptaha