Міський вокзал, четверта ночі,
Мовчить у темряві перон,
Вже зовсім скоро рушить потяг,
А разом з ним і мій вагон.
Обірве тишу шум металу,
Ввійдуть колеса в звичний такт,
Промчиться потяг серед лісу
І вступить з ним у свій контакт.
Душа бажає мандрувати,
Шукаючи адреналін,
Їй необхідний відпочинок,
І тіло також прагне змін.
Забути все, хоч ненадовго,
Відчути смак скажених мрій,
Пожити трішечки для себе
У вирі радісних подій.
Поїде потяг у місцевість,
Де сонце сходить в океан,
Де неможливе є можливим,
Де із природою роман.
Одна дорога без зупинок,
Одна мандрівка, лиш одна.
Життя триває, треба жити,
Не грає ролі тут ціна...
І ось настане ця хвилина,
Зупинить потяг машиніст,
Я вийду втомлений, щасливий,
Вдихну повітря в повний зріст...
Міський вокзал, четверта тридцять,
Востаннє дивлюсь на перон
І крізь вікно спостерігаю
Як відправляється вагон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.06.2015
автор: Bogdan Brezden