Дощем холодним плачуть темні хмари.
Пливуть по небу тихо,як човни.
За тим сумують,що батьки і мами
синів не дочекались із війни.
Земля полита кров"ю і сльозами
і потом трударів рясним дощем.
І скибка хліба,що лежить у хаті
так пахне полем,що на нім росте.
Життя тяжке було і є в народа
і ще не народились ті сини,
що правду люблять і ведуть до Бога
через пустелі,гори і лани.
Туди,де люди добрі совість мають.
Не знають болю,тяжкої біди.
Коли на війнах їх синів вбивають,
бо не поділять землю на гроби.
Чекати будем.Може сонце зійде.
Засяють промені-веселки кольори.
І відзеркаляться в серцях людських і долях.
Не буде сліз і горя,і війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589741
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2015
автор: zhmerinchanka