У золото прибралася діброва,
І холодом повіяло з води,
Запахла квітка раптом чорноброва –
Осінні барви всі вплелись туди:
Червоний – колір зрілої калини,
А темний – колір ночі і ріллі,
Кайма і спідка – світлі, мов перлина,
У сонця взяті вже після Іллі.
То – чорнобривці, голови піднявши,
Хизуються. Весь кущик заряснів.
Панич по тину вився, як і завше,
Зібравсь на небо, квітами синів.
А чорнобривець мило посміхався –
Знав: скоро осінь упаде до ніг,
Ніхто ще з квітів в небо не забрався,
Та цей секрет для себе приберіг.
26.07.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589286
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)