Ранковий дощ вже нишпорить твоїми снами,
які злетіли з вікон і прямують до лісів,
займаючи в фортецях вільні вежі,
з яких неспокій споглядати ти хотів,
за дикою любов'ю пильно стежить,
яку дозволити собі ти не посмів,
за іскрою, що спалахнула поміж нами.
Хай дощ ліси врятує від пожежі,
вогонь любові хай зігріє нам серця,
на полонині щастя просто неба
для нас вже приготовані місця.
Чому ж так довго все ще йду до тебе?
Чи йдеш на зустріч, чи дорога ця
до твого серця вже не має межі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2015
автор: Олена Акіко