І знову небо плаче безутішно,
Вихлюпує ридання і жалі
За кожну душу, праведну і грішну,
Мов прощення вимолює в землі...
І кожна крапелька - живильна сила
Для зболеної, спраглої душі,
Яка віками помочі просила,
Голосячи в чужому кунтуші!..
Ридає небо літніми дощами -
Змиває... закривавлені сліди,
Щоб схаменулись ми, прийшли до тями
І рятували край свій від біди!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588906
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2015
автор: РОЯ