[color="#260d0d"]Тримайся, матусю, тримайсь, Україно,
Зітри із обличчя скривавлений піт,
Бо більш не поставить тебе на коліна
Підступно жорстокий північний сусід!
Пробач нам, рідненька, пробач, Батьківщино,
Що в руки бандитів тебе віддали,
За те, що покрали гранітні цегли́ни,
Які міцним муром для тебе були.
Я вірю у краще – почуй мене, мила,
Єднай свою силу з обох берегів,
Бо ми ще насадим на ковані вила
Усіх окупантів і всіх ворогів!
А тих, хто боронить Вітчизну і мову,
Хай Бог милосердний завжди береже,
Хай діти почують твою́ колискову,
Хай діти не вчаться любити чуже.
В нас буде майбутнє – повір, Україно,
Ти ж волі шукала, як дикі птахи́, –
Діди наші славні позводили стіни,
А ми нині разом будуєм дахи́.
Нелегко тобі все давалося, мамо,
Але не здалась, не скорилася ти.
Страждання минають – іди тепер прямо,
Тобі ж бо, кохана, судилось цвісти.
І доки живе ще нескорена слава,
І пісня лунає нестримна твоя,
Ти будеш щаслива, могутня державо,
Єдина і рідна Вітчизно моя!
11.06.2014 А. І. Тофан[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588843
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2015
автор: Андрій Тофан