Ти як старий зламаний магнітофон:щодня нові касети,нові стрічки.
Зупинись.Що ти робиш?
Твоя строгість тебе погубить.Хоча...
Яка там харизма?Ти не здатен на елементарні живі людські почуття.
Ти думаєш,я гіпорбелізую?Ні!
Я лінива метафора,я подих вітру,що мчиться крізь кілометри морозними трасами тобі на зустріч.
Нащо?
Просто хочеться відчувати твій подих,
дивитися у твої очі,тримати в руках надію на наступну зустріч з тобою.
Одинокі пішоходи і я ,окрилена,лечу до тебе.
Голосно сказати лечу,я як турбіна пришвидшеної дії.Та,байдуже.
Моя щирість знову не оцінені.Я прагну власництва,влада-це не тисячі красивих дівчат,це емоції,які тримають тривалий час.
А зараз просто вітер.Меланхолія,сугестія, я.
я синонім цього набору.
Треба,чи...
Ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2015
автор: Ольга Швидка