***

[i]Спраглий  дощ,  цілує  знову,
Неквапливо,  навіває  щем.  
Вітер  почина  розмову,  
Тоне  все,  огорнуте  дощем...

Люди,  квапляться  до  втечі,  
Гублячи  несказанні  слова.  
Тиша  -    перша  із  предтечі,  
Знов,  мені  нагадує,  жива...  

Та  карбує  пам'ять  знову,  
Забуту  посмішку  та  очі.  
Мною,  несказанне  слово,  
Пам'ятаєш?..  Тієї  ночі...  

Ти  зривав,  мої  цілунки,  
Що  обпікали  тіло  та  вуста.  
І  ніч,    вийшла    за  лаштунки
А  я,  мала  сказати...  Все,  доста...  
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2015
автор: Валерій Кець