А їх долоні пахнуть вакуумом,
їх очі тусклі, німі, густі.
Обличчя рівне, покрите фарбами,
А в серці відблиски золоті.
Вони новіші електро-роботи,
Що замасковані під людей.
Живуть чужими технологіями,
не вміють бачити щось нове.
Вони у клубах і в декораціях,
ховають бездну свого життя.
Ми з ними скрізь і постійно бачимось,
вони перевертні забуття.
Своє найкраще втопили в ноутах,
тепер нездатні є до думок.
І їхні модні колючі хоботи,
постійно роблять електро-блок.
У них немає ні снів ні жалості,
лиш неосяжний, лиш егоїзм.
Потоки сильних електро-заздрощів
введуть у світі новий кубізм.
Вони ненавидь квіти й ласощі.
Вбиває поглядом цвіль міста.
Ми скоро згинем десь-там на згарищі,
допоки тінь їх у нас зроста.
©Діана Лакрімова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588436
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2015
автор: Діана Лакрімова