Досі не знає ніхто до пуття,
як почуваються мерші.
Мушу прожити я інше життя,
поки закінчиться перше.
Поки ходили у парі одні,
синіли наші барвінки
і пролітали перервами дні
ради одної оцінки.
Я ще не їду у літо моє.
Ти ще стоїш на пероні,
поки фантазія раду дає
їхати десь у вагоні.
Може тому ти сьогодні така,
наче це літо останнє.
Любить розлуку недоля гірка
і ненавидить кохання.
Перегорнули сторінку свою,
наче щоденник закрився.
Я на пероні як двійка стою.
Ти у вікні – одиниця.
Доля й недоля обох не мине.
Поки ще підемо босі,
я умираю на літо одне,
ти оживаєш на осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2015
автор: I.Teрен