Хто скаже у лице,що я людина?
Лиш тінь самотня ніжиться в пітьмі...
Сховалася від втіх прямого неба,
Прокляте сонце є для нього сплін.
Надворі смерть і рунування...
А їй погратися кортить.
У роль страждальної любові,
Яка не знає де болить.
Там у підвалі створюється лихо...
План завойОвування сердець.
Страшна істота всім керує,
Потворі треба дівчина-подвір'я.
Вона ненавидить себе,але так хоче...
Побачити в стіні таємний шлях.
Відчути аромат лілеї,
Не дивлячись,що морда чистий жах.
Але не буде щастя затишку у домі...
Занурюйся у власний бруд.
Бо люди дивляться лише на рожі,
А внутрішня краса їх не хвилює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2015
автор: Богдан Костін