Викривлення стовбуру в дерев,
Певне, від нестачі висоти:
Небо хтось на стелю замінив –
І немає їм, куди рости.
Стрибає на сушу з моря кит –
Не задовольняє глибина:
Там сміття – аж до само́го дна,
То й зануритись куди, нема…
Пліснявіє у людей душа,
Як на мілині шукає суть,
І тоді незмога їй збагнуть,
Що стає отрутою з отрут,
Небо промінявши на гроша́…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588026
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2015
автор: ptaha