** обіцяла світ кохання – і злукавила!..
Я туманом слів твоїх сповивав надію,
Цим лукавим поглядом грів жагу бажань!
Так чому, скажи мені, не судилось мріям
Стати щастям двох сердець в морі сподівань?!
** самі для себе ми – перепона
Ставить кожен із нас тут мету – та чомусь не вдається
Досягти заповітного нам. Що ж боронить ту мрію знайти?
Що стає на шляхах перешкодою, глянь, чи не ти? –
Ти, людино, сама! – і тому з тебе доля сміється!
** крихка посудина і щастя, й днів, і долі…
Пізнаєш оману науки хвилинної зваби:
Миттєві бажання ще викупиш прагненням плоті.
Але чи спасе каяття: «Дні розбитого скарбу!»,
В якому той присмак одвічно гіркий: «Ти – самотній…»
** … за тобою, за вустами і за серцем твоїм
… І присмак печалі, і втрати пекучий вогонь,
І та безнадія, що серце шматує ночами –
Ти це залишала у доторку встиглих долонь,
І сум віковічний, і щем забуття поміж нами…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587861
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Касьян Благоєв